Розпити каву місячної ночі,

Вгадати зірку у твоїх очах,

Блукати по Печерську до півночі,

Не загубивши мрії на вустах.

Піти, як хочеш, можна по калюжах,

Босоніж по асфальту. І нехай

Весь світ чекає. Це – непереможне.

Це – божевілля, небосхилу край...

Зануритись у сяйво ритму танго,

Відчути погляд неба на собі...

Це – виклик сонця, схожого на манго.

Це – спроба зупинити мить.

Намріяти весну самотніх вулиць,

Втопити подих в ароматі лип,

Чекати твого голосу бездонність,

В очах побачить неба перелив.

Блукати по Печерську до півночі

І розмовляти з місяцем на „ти”,

Розпити каву зоряної ночі,

Вгадати ритми танго навкруги...