А нікому й всміхнутись навіть... Смішно

І соромно за себе, за людей,

Що кажуть: „Вихвалятися – не грішно,

Плітки пускати... Звикнеш до речей.”

 

Найвище благо – чистота душі,

Та це не дар небесний (так, між нами),

А це натхнення навіть в боротьбі

Між совістю, бажанням і думками.

 

А я не вмію існувати так,

Не можу ображать якусь людину.

Здається, жить по совісті – ніяк,

Але ж ти душу збережеш єдину!