Без тебе я, і ти без мене...

Чого ще можна побажать,

Коли життя, таке натхненне,

Не хоче більшого ніяк?

Чому всі мрії, сподівання

Межуються, де „я + ти” ?

Невже, не можна без зітхання

Досягти певної мети?

„Без тебе я, і ти без мене” –

Такий наш вирок, наша доля.

А, може, кращого й не треба,

Коли на те є Божа воля?