Зачекай

   я ж так багато хотіла тобі сказати

і несказані забиті у куток слова ховаються за тінню докорів, обіцянок, надій

   Хіба ці справжні, істинні, фатальні слова мають бути непочутими?

   А таке несказане „люблю”

так саме несказане, хоч ти чув це від мене сотні разів,

бо несказане саме так, як це має бути, як того хоче доля

   Поглянь на мене

торкнися моїх рук

ці пальці ж так часто рятували тебе у холоднім сні

   А ти їх ладен покинути?

вони не виживуть без тебе, без колючої теплоти твого дихання

   Вгадай мене

серед кольорів цієї надзвичайної осені

музики вітрів

танців шального листопада

   Згадай мене

ти знав мене завжди

   не зважай на головний біль

він минеться як твоя любов,

що прокинувшись вранці розтає у буденній сірості

наче її не було

   Зачекай

   наша мандрівка всесвітом не може так швидко закінчитися

   ще стільки небаченого, непочутого, невідчутого...

   Зачекай

   хоча...

   я тебе не тримаю

   якщо ти так хочеш

   ми всі вільні і цінуємо свободу більше за життя

   іноді запізнення так дорого коштує

   я тебе відпускаю

   бо знаю

   що я завжди була  і буду

   поруч з тобою

   Нечекай

ВОСХОЖДЕНИЕ >По причине души >Поэзия состояний >Диана Вдохновения >Поэзия ощущений