|
Ксюша (3 года):
Римма (7 лет):
Ева(12 лет):
Римма (7 лет):
К четырёхлетнему
Максиму:
Юся (14 лет):
У Юси спрашивают:
–
Что
ты любишь из еды?
Максим (4 года):
Римма играет:
Римма: – Когда мне грустно – мне холодно, когда весело – мне тепло.
Не рой яму другому, пусть сам себе роет. (Юся, 14 лет) Любишь кататься, люби и целоваться. (Катя, 12 лет) Старый друг лучше новых сапог. (Юся, 14 лет) Если слепой ведёт слепого, то им весело. (Юся, 14 лет) Не откладывай на завтра сегодняшние яйца. (Юся, 14 лет) Что написано пером, то не написано карандашом. (Римма, 7 лет) Два сапога и один туфель. (Римма, 7 лет) Старого пса не научишь без добра. (Ева, 12 лет) Старого пса не научишь без труда. (Римма, 7 лет)
Не
руби сук, на котором петух. (Римма,
7 лет)
Вике 2
годика и 8 месяцев,
–
Віка мамина доця, татова
красотулька, бабина пташечка!
–
Мамо, до тебе сонечко в гості
прийде.
Таке маленьке.
Дивиться на православний храм: – Бозя любить Зорю, і маму, і собачку, і котика... – Мамо, включи свічку, Зоря буде «ОМ».
Ми з нею медитуємо, а котик
Карімчик стрибає. Зоря говорить: – Мамо, я напишу букву «ОМ», давай! (і малює величезну «О», а в центрі її – «М»)
–
Зоря, а хто в
морі живе? – Мамо, там живе ангел – за дверима, у кімнаті. – Ангел, іди до Зорі гратися! – Я маленького ангела на ручках понесу, отак... (і показує, як буде його гойдати на ручках).
Побачила пам’ятник
на Хрещатику –
Кий, Щек, Хорив і Либідь: – В Зорі є сердечко, там живе! (і показує на груди) – Спи, деревце, лю-лю, тобі так холодно! (так каже до деревця зимового)
Взяла дві шарикові ручки – меншу і
більшу:
Зоря запитує:
Стоїть під вікнами бабусиної
хатки і кличе бабусю. Поруч пробігає киця.
Гуляємо біля річки. На льоду
сидять качечки, там, де річка не замерзла, плавають. Я кажу Зорі:
Зоря їсть, стоячи на стільчику.
Я, спробувавши по-всякому її вговорити сісти, говорю:
Зоря прокинулась і говорить:
Дивиться на світло гірлянди.
Ми дивимось фільм про Мауглі. Тьотя
Люда розказує Зорі про нього: – Мамо, відкрий двері, хай будуть відкриті завжди!
Ідемо виступати на концерт. З
нами поряд біжить собачка.
Побачила фотографії дольменів
і каже:
Говорить по телефону з бабусею,
потім дає трубку ляльці:
В останній день зими, 29 лютого,
ввечері говорить мені:
Розказує віршик про маму:
Зоря: – Я – всіх квіточка... Я Україна...
Вчить віршики – разом про
телефон Чуковського і пісеньку із мультика про
чебурашку.
І виходить так:
В
ботанічному саду:
Дає мені телефон:
–
Як ти свою Лялю назвеш?
Вранці підходить до ліжка, де я
сплю:
|
|